Екологія: біологія взаємодії. 1.09. Динамічна типологія біосистем

Українська / Русский

1.08. Стійкість біосистем

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії

Розділ 1. Екологія і біосистеми, що вона вивчає

1.10. Властивості складних систем

1.09. Динамічна типологія біосистем

Розробка типології досліджуваної системи — один з базових етапів її вивчення. Якщо дослідників цікавить зміна станів певного об'єкта або якоїсь категорії об'єктів, ці стани треба вміти розрізняти і називати.

Типологія і класифікація — способи розбиття множини на підмножини. Співвідношення понять «типологія» і «класифікація» трактується різному. Ми згодні з авторами, які вважають, що типологія — це такий спосіб класифікації, при якому об'єкти зіставляються з певними моделями або зразками — типами.

«Типологічне уявлення про різноманітність стоїть «на початку» знання: в силу особливостей сприйняття людиною навколишнього світу воно первинне як в пізнавальному, так і (тому) в історичному аспектах. З іншого боку, типологія, що розуміється як відбиток сутнісних уявлень про цей світ, нерідко вважається вершиною пізнавальної діяльності — тією точкою, де знання обертається в розуміння» (Павлинов, Любарський, 2011).

Як ясно навіть з наведеної цитати, типологія може бути принципово різною. Розглянемо три типи типології, які назвемо асоціативним, аналітичним і динамічним.

Асоціативна типологія пов'язана з утотожненням окремих об'єктів з певними зразками — типами. Ці типи можуть бути дійсними об'єктами (наприклад, типові примірники, що є носіями видових назв в біологічній систематиці) або ідеальними конструктами (як архетипи, комплекси істотних ознак, в тій же біологічній систематиці). Слід згадати, що вищі форми людської психічної діяльності базуються саме на здатності нашої психіки встановлювати асоціації між різними феноменами.

Аналітична типологія пов'язана з розбивкою (за певним набором ознак) різноманіття станів об'єктів на групи, які з точки зору такої типології розглядаються як однорідні (з точністю до шуму, пов'язаного з індивідуальною варіабельністю). При побудові такої типології серед усій безлічі ознак об'єкта виділяються ті, які важливі для визначення його типу. Саме така типологія є основою есенціалізму (за К. Поппером) — спроби виділення в об'єктах їх прихованих сутнісних властивостей. Прикладом аналітичної типології може бути, наприклад, соціонічна типологія особистості, що пішла від типології особистості К. Г. Юнга. До цієї ж категорії належить, наприклад, типологія лісових біогеоценозів В. М. Сукачова.

Залежно від використовуваного набору ознак, за якими визначається тип, за тім самим набором даних можуть бути побудовані різні аналітичні класифікації. Так, один і той же тип лісу (тип біогеоценозу), за В. М. Сукачовим, може розвиватися на різних типах ґрунтів. Розроблено альтернативні класифікації лісових ґрунтів, які в різній мірі придатні для опису різних ландшафтних зон. Так, типологія П. С. Погребняка в більшій мірі відповідає лісовій зоні, а типологія О. Л. Бельгарда — лісостепу і степовим лісам. Розробка аналітичних типологій — важливий шлях з'ясування характеру зв'язку між ознаками, що описують різноманітність об'єктів, що класифікуються.

Динамічна типологія заснована не тільки на аналізі спостережуваного стану об'єкта, а й на прогнозі (в типовому випадку — імовірнісному) його майбутньої динаміки. Динамічним аналогом типології лісових біогеоценозів В. М. Сукачова є динамічна типологія лісу І. С. Мелехова, який доповнив визначення типу лісу вимогою об'єднувати в один тип ділянки, що характеризуються спільністю етапів і тенденціями подальшого розвитку, які в ньому намітилися. Для побудови динамічної типології лісу необхідно описати закономірності сукцесій (закономірних змін біологічних співтовариств в одному місцеперебуванні)

Асоціативна типологія є початковим етапом пізнання різноманітності об'єкта, а динамічна — його вершиною, що пов'язана з тим розумінням, про яке пишуть у наведеній вище цитаті Павлинов і Любарський. Приміром, в медицині асоціативній типології відповідає опис синдромів (комплексів тісно пов'язаних ознак), що часто мають назви, які пов'язані з іменами авторів, які їх описали (синдром Корсакова, синдром Аспергера і таке інше). Аналітична типологія використовується для створення класифікаторів хвороб, що побудовані на їх етіології. Розвиненої динамічної типології в медицині не існує, але її основна сутність проявляється в прогнозі перебігу і результату хвороби — саме в тих характеристиках захворювання, які мають найбільше значення для хворого і суспільства.

Зі сказаного стає зрозумілим, чому побудова динамічної типології тієї чи іншої категорії біосистем є закономірним і важливим етапом їх вивчення. Одним із шляхів побудови такої типології є визначення всієї сукупності їх можливих станів (ідентифікація їх фазового простору), аналіз траєкторій в різних частинах цього фазового простору (на цьому етапі надзвичайно корисним може бути імітаційне моделювання), і, нарешті, виділення басейнів стійкості, що відповідають різним динамічним типам. Ці басейни можуть належати до різних типів стійкості, охарактеризованих в попередньому пункті (рис. 1.8.2). З цієї точки зору, стійкість біосистем — це їх здатність зберігати або закономірно змінювати свій динамічний тип.

 

Додаткові матеріали:

Колонка: От хаоса наблюдений к динамической типологии: обсуждение на примере популяционных систем зелёных лягушек

Автореферат диссертации: Шабанов, 2015. Эволюционная экология популяционных систем...

 

Українська / Русский

1.08. Стійкість біосистем

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії

Розділ 1. Екологія і біосистеми, які вона вивчає

1.10. Властивості складних систем