Студентські роботи після практики II курсу – 2012 (II частина)

Студентські роботи після практики II курсу - 2008
Студентські роботи після практики II курсу - 2009
Студентські роботи після практики II курсу - 2010
Студентські роботи після практики II курсу - 2011
Студентські роботи після практики II курсу - 2012 (I частина)
Студентські роботи після практики II курсу - 2013
Студентські роботи після практики II курсу - 2014
Студентські роботи після практики II курсу - 2015
Студентські роботи після практики II курсу - 2016
Студентські роботи після практики II курсу - 2017
 
Продовження. Початок тут.
Вивчення плоїдності та розмірів еритроцитів у неполовозрілих представників Pelophylax esculentus complex
A.V. Temnikov, A.O. Vegerina, E.V. Meleško, O.V. Mykhailova
Харківський національний університет імені В.Н. Каразина, біологічний факультет, кафедра зоології, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна.
e-mail:anastasia.vegerina@gmail.com
У склад гибридогенного комплексу зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) входять два батьківські види: ставкові жаби Pelophylax lessonae (Camerano, 1882) та озерні жаби Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771), які утворюють геміклональні гибриди – їстівних жаб Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758). У Північно-Донецькому центрі різноманіття зелених жаб, де виконувалася наша робота, гибриди представлені як диплоїдними, так і триплоїдними особинами.
У роботах, де досліджували вибірки жаб з високою часткою неполовозрілих особин, зареєстрована частка триплоїдів серед гибридів була вища, понад 30% (Borkine.a., 2004), ніж у вибірках, що складалися виключно з половозрілих жаб, близько 11% (Гладкова та ін., у цьому збірнику). Можна припустити, що оскільки триплоїдність є цитогенетичною аномалією, відбір зменшує їх частку в старших вікових класах порівняно з молодшими. Плоїдність можна орієнтовно визначити за розміром еритроцитів (Plötner, 2005). Межа між розмірами еритроцитів ди‑ та триплоїдів у половозрілих особин – 26 мкм (Бондарева, Шабанов, 2010). У неполовозрілих жаб розмір еритроцитів може залежати від довжини тіла і не досягає цієї межі (Іскендерова, Чебукина, у цьому збірнику). У зв’язку з цим ми припустили, що у вибірках неполовозрілих жаб частка триплоїдів може бути вища, ніж серед дорослих, а еритроцити у молодих триплоїдів менші, ніж у дорослих.
Ми досліджували зразки ендотелію та мазки крові 17 неполовозрілих Pelophylax esculentus, відловлених в кінці червня 2012 р. у поймі р. Північний Донец у околицях біостанції ХНУ імені В.Н. Каразина. Ми виміряли їх еритроцити та визначили їх кариотипи у пресованих препаратах за методом В.В. Кліменка (Klymenko, 2001). За добу до забою досліджуваним жабам вводили ін’єкцію розчину колхіцину (2,0 мг/мл) по 0,3 мл на особину.
Довжина тіла досліджуваних жаб становила від 3,92 до 5,44 см; зв’язок між розміром тіла та розміром еритроцитів не встановлено. У результаті кариоаналізу виявлено 16 диплоїдів і 1 триплоїд. Середні розміри еритроцитів диплоїдів знаходились у діапазоні від 19,02 до 23,20 мкм, розмір еритроцитів триплоїда виявився найбільшим – 23,83 мкм, що відповідає розмірам диплоїдних клітин половозрілих особин. Іншими словами, припущення, що частка триплоїдів серед молоді вища, ніж серед дорослих особин, у цій вибірці не підтвердилася. Підтверджено припущення, що межа між розмірами диплоїдних і триплоїдних еритроцитів для малих неполовозрілих особин зміщена у бік зменшення.
Summary. It was hypothesized that in samples of immature green frogs the percentageof triploids may be higher than in samples of adults, and young triploidsred blood cells are smaller than adults. As the result it wasn’t shown that the share of triploids is bigger in sample of subadult frogs, but it was confirmed that boundary between sizes of diploid and triploid red blood cells is moved to decrease.
Робота була виконана як навчально‑дослідницька робота студентів II курсу (двох перших авторів) у ході польової практики з зоології хребетних. Автори дякують доценту Шабанову Д.А. за наукове керівництво роботою.
Temnikov A. V., Vegerina A. O., Meleško E. V., Mykhailova O. V. Вивчення плоїдності та розмірів еритроцитів у неполовозрілих представників Pelophylax esculentus complex // «Біологія: від молекули до біосфери». Мат. VII Міжнар. конф. мол. науковців. – Х.: ФОП Шаповалова Т.М., 2012 – С. 276‑277.

У незвичній популяційній системі зелених жаб розмір еритроцитів Pelophylax esculentus виявляється пов’язаний із статтю
O.V. Klempert, A.A. Us
Харківський національний університет імені В.Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи 4, м. Харків, Україна
e-mail: alena-us@yandex.ru; vklempert@yandex.ru
Вимірювання розмірів еритроцитів – широко поширений спосіб експрес‑діагностики плоїдності Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758), гибридів Pelophylax lessonae (Camerano, 1882) та Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771). Разом названі батьківські форми і їх гибриди утворюють Pelophylax esculentus complex – групу зелених жаб.
У триплоїдних P. esculentus еритроцити більші, ніж у диплоїдних, проте в різних популяційних системах межа між ди‑ та триплоїдними еритроцитами може бути різною (Plötner, 2005). Для околиць біостанції ХНУ (Зміївський р‑н Харківської області) граничний розмір відповідає 26 мкм (Бондарева, Шабанов, 2010). У нашій роботі ми досліджували розмір еритроцитів P. esculentus з ставка в околицях с. Жовтнєве (Волчанський р‑н Харківської області). У цьому ставку раніше була описана популяційна система, суттєву частину якої складають триплоїди (визначені за допомогою проточної цитометрії, тобто точнішого методу, ніж вимірювання розмірів еритроцитів).
У червні 2012 р. ми отримали вибірку жаб з названої популяційної системи (60 особин, 17 з яких неполовозрілі, 25 самців і 18 самок). Для кожної жаби ми отримали мазок крові стандартними методами. Мазок фотографували, розміри еритроцитів визначали за цифровими фотографіями та обробляли в програмі Statistica 8.0. Результати показані на рис. 1.

Рис. 1. Залежність довжини еритроцитів зелених жаб від довжини їхнього тіла. Видно три групи особин. Група I складається з неполовозрілих особин, які мають розміри еритроцитів, схожі з групою II, що складається з самок. Розміри еритроцитів цих груп менші, ніж у триплоїдних P. esculentus з інших місцевостей Харківської області. Група III переважно складається з самців і має еритроцити меншого розміру.
Очевидно, що на розмір еритроцитів у вивченій системі діє якийсь не встановлений нами фактор, тісно пов’язаний зі статтю. Можна припустити, що у склад кожної показаної на рис. 1 групи входять як ди‑, так і триплоїди, проте даних для ідентифікації триплоїдів недостатньо. Особливості жаб у популяційній системі с. Жовтнєве потребують подальшого вивчення.
Summary. In this work the size of erythrocytes of Pelophylax esculentus was investigated.It was determined that some unidentified factor, closely associated with sex affects the size of the red blood cells in the studied system. It is assumed that the sample includes both the diploids and the triploids, but available data for the identification of triploids is not enough.
Робота виконана на навчально‑польовій практиці з зоології хребетних. Автори дякують доценту кафедри зоології та екології тварин Д.А. Шабанову за наукове керівництво та Е.В. Мелешко за допомогу у виконанні роботи.
Klempert O. V., Us A. A. У незвичній популяційній системі зелених жаб розмір еритроцитів Pelophylax esculentus виявляється пов’язаний зі статтю// «Біологія: від молекули до біосфери». Мат. VII Міжнар. конф. мол. науковців. – Х.: ФОП Шаповалова Т.М., 2012 – С. 260‑261.

Залежність плодючості самок зелених жаб від їх розміру
O.Yu. Tsyklauiri, A.V. Hriaznova
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
Гібридогений комплекс зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) включає два батьківські види, ставкових (P. lessonae) та озерних (P. ridibundus), а також їх гібриди – їстівних жаб (P. esculentus). Наявність ди‑ та триплоїдних гібридів і незвичні способи їх розмноження привертають до цього комплексу підвищену увагу дослідників. Для вивчення розмноження зелених жаб потрібні дані про плодючість їх самок.
Яйцекладки отримували при штучно стимульованому нересту. З зловлених у природних середовищах жаб формували пари, відбираючи самок, у яких відчувалася ікра, та активних самців. Жаб стимулювали ін’єкцією гонадотропіну лососевих риб (0,1 мл 0,2 % р‑р гормону на 10 г ваги жаб) у черевні лімфатичні мішки. Отримані кладки фотографували; кількість ікринок підраховували на комп’ютері за допомогою графічного редактора (відмічаючи підраховані ікринки).
Отримано 15 кладок (рис. 1), 7 з яких належать самкам P. ridibundus, 6 – P. esculentus (і ті, і інші – з околиць біостанції ХНУ в с. Гайдари) і 2 – P. lessonae (з озера Світьязь у Волинській області).

Рис. 1. Залежність кількості ікринок у кладці від довжини тіла самки
Як видно на рис. 1, розподіл кладок за кількістю ікринок у них значно відхилений від нормального: з 15 вивчених нами кладок 5 є великими (понад 2000 ікринок), а 9 – малими (близько 1200 або менше). І великі, і малі кладки належать як особинам батьківських видів, так і гибридам, а також як відносно великим, так і малим самкам.
Дане дослідження було виконано як навчально‑дослідницька робота студентів на навчально‑польовій практиці з зоології хребетних. Автори дякують доценту Д. А. Шабанову за наукове керівництво роботою.
Summary. In this work the dependence between fertility and size of Pelophylax females was researched. Laying of caviar was got at the artificially stimulated spawning. 7 layings of caviar of Pelophylax ridibundus, 6 - P. esculentus and 2 - P. lessonae were examined.
Tsyklauiri O. Yu., Hriaznova A. V. Залежність плодючості самок зелених жаб від їх розміру // «Біологія: від молекули до біосфери». Мат. VII Міжнар. конф. мол. науковців. – Х.: ФОП Шаповалова Т.М., 2012 – С. 285.

Вивчення флуктуючої асиметрії річного окуня
K.P. Vynohradova, E.N. Belousova, Yu.V. Sakun
Харківський національний університет імені В.Н. Каразина, біологічний факультет, кафедра фізіології людини та тварин. пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
e-mail: julija.sakun@gmail.com
У даній роботі ми оцінили флуктуючу асиметрію річних окунів (Perca fluviatilis L., 1758) з р. Сіверський Донець. Флуктуюча асиметрія (FA) представляє собою незначні ненаправлені відхилення від суворої білатеральної симетрії. FA – наслідок нестабільності онтогенезу.
Ми вивчали вибірку з 257 річних окунів, відловлених брегом 12, 13 та 23 червня 2012 р. на трьох піщаних мілинах річки Сіверський Донець в околицях біостанції ХНУ (с. Гайдари, Зміївський р‑н Харківської області). У кожної особини визначали довжину тіла L (у мм), кількість лусок (S) вздовж бічної лінії справа і зліва, число лучків у грудних (P) і черевних (V) плавниках правої та лівої сторони. Підрахунок лусок і лучків проводився під бінокулярним мікроскопом. Риб розподілили на три розмірних класи; з кожного класу взяли репрезентативну вибірку, у якій визначили вік шляхом підрахунку зимових зон на лусках. Встановили, що розмірні класи відповідають віковим. Дані обробляли в програмі Statistica.
Розмірний клас I (вік 0+) складався з 196 особин зі середньою довжиною 39,5, min‑max – 30–57 мм. II (1+): 51 особина, середня – 89,6 (74–116). III (2+): 10 особин, середня – 137,2 (123–160).
За всіма трьома вивченими ознаками (S, P і V) ми зафіксували змінливість, що відповідає за характером розподілу FA (найбільше симетричних особин, відсутня направлена асиметрія, чим сильніше відхилення від симетрії, тим рідше вони зустрічаються). Прояви FA за всіма цими ознаками позитивно корелювали за Спірменом (0,30) один з одним (p < 0,05). Це дає підставу використовувати симетричність/асиметричність за вивченими ознаками як міру стабільності/нестабільності розвитку.
Особи віку 0+ і 1+ були розподілені за їх розмірами на малих (повільноростучих) і швидких (швидкоростучих). Швидкоростучі значно (p = 0,02) симетричніші, ніж повільноростучі. В цілому окуні віку 1+ мають незначну тенденцію (p = 0,11) бути симетричнішими, ніж окуні віку 0+. Ймовірно, обидва ці явища пояснюються тим, що відносно більш асиметричні особини з більшою ймовірністю усуваються природним відбором. Іншими словами, відбір підтримує особин, розвиток яких виявився більш стабільним.
Дане дослідження виконано як навчально‑дослідницька робота студентів ІІ курсу на навчальній практиці з зоології хребетних. Автори дякують доценту Д. А. Шабанову за керівництво даною роботою, Г.Л. Гончаровій за методичні вказівки в роботі та А. Н. Хоменко за допомогу у зборі матеріалу.
Summary: In our investigation, we described the fluctuating asymmetry of Perca fluviatilis. We found, that the fluctuating asymmetry can be used as a measure of stability or instability of development. We analyzed the Perca fluviatilis by the number of rays in the pectoral and pelvic fins, and the number of scales along the lateral line. Having been  reported manifestations of selection against asymmetric individuals.
Vynohradova K. P., Belousova E. N., Sakun Yu. V. Вивчення флуктуючої асиметрії річного окуня // «Біологія: від молекули до біосфери». Мат. VII Міжнар. конф. мол. науковців. – Х.: ФОП Шаповалова Т.М., 2012 – С. 248‑249.

Порівняння ваги та розмірів головастиків зелених жаб з Іськового ставка та Північного Донця
V.A. Hubenko, A.V. Mykhailova
Харківський Національний Університет імені В.Н. Каразина, біологічний факультет, кафедра генетики та цитології, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна.
e-mail: valya1707@mail.ru
Гібридогений комплекс зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) – група, що викликає великий інтерес дослідників. Це пов’язано з їхньою здатністю до міжвидової геміклональної гібридизації, можливістю їх використання для біоіндикації та іншими причинами. Для їх подальшого вивчення потрібні дані про ріст і розвиток усіх стадій жаб, які можна вважати нормальними. У нашій роботі ми порівняли розвиток головастиків зелених жаб з двох різних місць проживання – Іськового ставка (с. Гайдари Зміївського р‑н Харківської області) та р. Сіверський Донець нижче за течією м. Змієва. З Іськового ставка вивчено 50 головастиків, спійманих 01.07.2011, і 120 головастиків, спійманих 07.07.2011. У Північному Донці 56 головастиків спіймано 08.07.2011.
Головастиків утримували в чистій воді протягом доби і фіксували у 3% формаліні. У фіксованих головастиків визначали стадії розвитку задніх кінцівок (Виноградська та ін., 2010), довжину тіла (TL), тулуба (BL) та задніх кінцівок (LL) (McDiarmid, Altig, 1999), а також вагу (W). Результати обробляли в програмі Statistica.
Ми встановили, що головастики, зібрані в Іськовому ставі 7.07.2011, знаходяться на більш пізніх стадіях розвитку, ніж головастики, зібрані 1.07.2011. У другій вибірці зникли ранні стадії розвитку і збільшилася кількість пізніх. Розвиток головастиків з річки відстає від такого в ставі.
Для головастиків з Іськового ставка та річки ранні стадії розвитку однакові за довжиною тіла, пізні – різняться. Різниця за довжиною для 10‑ї стадії значима, p=0,04 (головастики з Іськового ставка довші, ніж головастики із заплави).
Крім того, головастики із заплави важчі, ніж головастики Іськового ставка. Це відмінність зберігається і при порівнянні головастиків з однаковою довжиною тіла, і при порівнянні головастиків на одній і тій же стадії розвитку.
Для головастиків з Іськового ставка залежність ваги від довжини тіла має вигляд W = 12,7 – 0,068 × TL + 0,0001 × TL², з річки: W = 14 – 0,086 × TL + 0,0002 × TL².
Summary. Hybridogeneous complex of green frogs is a group, are of great interest for researchers. For further study, data on the growth and development of all stages of frogs, which can be considered normal. In our study, we compared the development of tadpoles of green frogs from two different habitats – Iskov pond and Seversky Donets River downstream, the Zmiyov. For tadpoles from the pond Iskov dependence on the length of the body weight of the formW = 12,7 - 0,068 × TL + 0,0001 × TL2, from the river: W = 14- 0,086 × TL + 0,0002 × TL2.
Робота була виконана як навчально‑дослідницька робота студентів II курсу на навчально‑польовій практиці з зоології хребетних. Автори висловлюють щиру подяку доценту Д. А. Шабанову за наукове керівництво роботою.
Hubenko V. A., Mykhailova A. V. Порівняння ваги та розмірів головастиків зелених жаб з Іськового ставка та Північного Донця // «Біологія: від молекули до біосфери». Мат. VII Міжнар. конф. мол. науковців. – Х.: ФОП Шаповалова Т.М., 2012 – С. 253‑254.