Екологія: біологія взаємодії. V-08. Поняття, що описують толерантність організмів





Д. Шабанов, М. Кравченко
Екологія: біологія взаємодії

БІОСИСТЕМИ. БІОСФЕРА
ЕКОСИСТЕМИ. ПОПУЛЯЦІЇ
ОРГАНІЗМИ У ДОВКІЛЛІ
ЛЮДСТВО ТА ЙОГО ДОЛЯ

← V-07. Принцип толерантності Шелфорда

V-08. Поняття, що описують толерантність організмів

V-09. «Взаємодія факторів» і ніша за Хатчинсоном →

 

V-08. Поняття, що описують толерантність організмів

А щоб боялась справа майстра,
він знає безліч слів страшних.
(Автор невідомий)

Різні організми відрізняються як за широтою, так і за значенням характерних їм діапазонів толерантності. Широту діапазону толерантності показує приставка «еврі-», вузькість — «стено-». На пристосованість організма до високих значень певного фактора вказує приставка «полі-», до низьких — «оліго-». Таким чином, стосовно температури серед організмів можна виділяти евритерми, стенотерми, оліготерми та політерми. Веслоногий рачок Copilla mirabilie не витримує температури за межами 23–29°С, а модрина Гмеліна (Larix gmelinii) виносить коливання температури від +30°С до –70°С.

Корінь «-галинність» використовується в термінах, що описують толерантність до солоності, «-оксибіонтність» — до вмісту кисню у воді, «-гігричність» — до вологості тощо. Щодо загальної широти екологічних ніш можуть бути виділені еврибіонти та стенобіонти. Так, пструг струмковий (струмкова форель, Salmo trutta) є стенооксибіонтом та поліоксибіонтом, а звичайний або золотий карась (Carassius carassius) — евріоксибіонтом. Сіра ворона (Corvus cornix), що зустрічається в найрізноманітніших місцях проживання, є еврибіонтом, а чорний дятел (жовна чорна, Dryocopus martius), пов'язаний зі строго певним типом старих лісів, — стенобіонтним.

Межі толерантності різні для різних стадій розвитку організмів, для різних статей, для різних процесів. Акваріумістам добре відома генеративна стенотермність (і ширше — генеративна стенобіонтність) багатьох акваріумних риб. Зберегти живу дорослу рибу набагато простіше, ніж досягти її розмноження в неволі та зберегти життя молоді.

Відомий ботанік і еколог Леонтій Григорович Раменський сформулював принцип індивідуальності екології видів (точніше було б сказати —  унікальності), згідно з яким кожен вид характеризується унікальними особливостями вимог до середовища свого проживання.