Півтори природи людини – 01. Про що йде мова + Програма курсу

 
 

"Півтори природи людини"
Онлайн-матеріали до курсу "Еволюціонно-біологічні основи поведінки людини"

Д.А. Шабанов

  Про що йде мова + Програма курсу Література
  "Півтори природи людини"-01 "Півтори природи людини"-02

 

З 2017 року на біологічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна почато викладання курсу за вибіром студентів, що має назву "Еволюційно-біологічні основи поведінки людини". Для автора курсу я (D.Sh.) його неофіційною назвою є "Півтори природи людини". На цій сторінці наведено програму цього курсу, точніше – її попередній варіант, що має коригуватися з часом.

Вірогідно, слід пояснити, з чим пов'язана умовна назва цього курсу. Стало звичним говорити про біосоціальну природу людини, тобто наявність в неї двох природ – біологічної та соціальної. Для автора курсу важливо то, що соціальна природа значною мірою зумовлюється біологічною. Завдяки культурному спадкуванню ми отримуємо ті соціальні ознаки, для отримання яких є пристосованою наша біологічна природа. Звісно, наша соціальна сутність є певною мірою незалежною від біологічної, але на окрему природу не "тягне" – лише на половинку. Ось і виходить, що ми маємо півтори природи...

В цілому курс спрямовано на обговорення одного центрального припущення. Поведінка людини, і в першу чергу її репродуктивні і ієрархічні аспекти, спрямовується неусвідомлюваними вродженими механізмами, що сформовані нашою біологічною еволюцією. Оскільки ці механізми є анахронічними (пристосовальними до такого середовища, яким оно було у еволюційному минулому), успішна адаптація сучасної людини потребує розуміння і враховування цих вроджених механізмів поведінки.

Певною мірою проблему, якій присвячено цей курс, окреслено у виступі автора на конференції TEDxKyiv2013. Запис цього виступу наведено нижче, а його розгорнута текстова версія знаходиться тут.

Ход обговорення тем на заняттях, що почалися 6 вересня 2017 року, відрізняється від запланованого. В тексті програми кольором виділяються питання, що були обговорені явно. Крім іншого, під час обговорення додаються деякі теми, які мають беспосереднє відношення до курсу. До їх числа належать:
— проблема свободи волі;
— проблема ірраціональності людської поведінки;
— зміни домінуючої концепції у поясненні спостережуваного стану біосистем; з дарвінівською революцією був пов'язаний перехід від креаціоністської моделі ("так зроблено для такої-то цілі") до адаптаціоністської моделі ("ці особливості є пристосуванням до того-то"); сучасні зміни можно розглядати як заміну (як мінімум — часткову) адаптиціоністської моделі "еквілібристською" моделлю ("ми спостерігаємо такий стан тому, що саме він є стійким").

 

Еволюційно-біологічні основи поведінки людини

Програма курсу (попередній варіант)

Пояснювальне значення історичного підходу. Механізми біологічної еволюції. Пристосованість як відповідність біосистем та їх середовища. Організм та інші біосистеми як процеси; добір як механізм підвищення стійкості цих процесів. Проблема рівнів добору. Анахронічність адаптацій, що сформовані природним добором.

Еволюція еволюції, її головні етапи та фазові переходи (походження життя, генетичне спадкування, походження статевого розмноження, відокремлення герми та соми, появи складних планів будови організму, епігенетичного спадкування, гнучких механізмів поведінки, культурного спадкування, екстрасоматічного спадкування, еволюція мемів та т-мемів тощо). Закономірність появи виду, що перший застосує нові високоефективні механізми вироблення адаптацій.

Поняття стратегії. Видові стратегії, стратегії внутрішньовидової взаємодії. Ієрархія стратегій за «горизонтом планування»: максимізація довго-, середнє- та короткострокової адаптивності. Рівновага за Дж. Нешем. Застосування теорії ігор і моделювання для аналізу стратегій. Концепції еволюційно стабільних стратегій та внутрішньопопуляційних стратегій. Дарвінівські, скіннерівські, попперовські та грегорієвські істоти за Д. Денетом.

Еволюція людини як результат багаторівневого добору. Походження альтруїзму внаслідок генного (споріднений альтруїзм), організменого (реципрокний альтруїзм) та групового (парохіальний альтруїзм) добору. Сценарії багаторівневого добору: Невидима Рука, Невидима Нога, Невидима Голова.

Еволюція поведінки тварин. Структура поведінкового акту. Неврологічні та гормональні механізми керування поведінкою. Механізми, що забезпечують гнучкість поведінки. Вроджені механізми поведінки як комплекси вроджених мотивацій; «демонтаж» у людини інстинктів, як фіксованих комплексів дій. Соціобіологія і еволюційна психологія про поведінку людини. Поширена критика «біологізаторства» і відповідь на неї.

Конфлікт ознак людини, що сформовані низькорівневим та багаторівневим добором (Е. Уілсон). Прояви такого конфлікту на прикладі еволюційно характерних для людини сексуальних систем: серіальної моногамії, що підтримується добором низького рівню (Д. Морріс, К. О. Лавджой тощо), або множинних зв’язків у групі, що, вірогідно, підтримується груповим добором (Л. Морган, К. Райан и К. Жета тощо). Норма, як стан ознаки, що підтримується добором. «Індивідуальна норма» і «групова норма». Еволюційна загадка відносно добору, що підтримує облігатну гомосексуальність; її можливе рішення з врахуванням групового добору (гомосексуальність як частина «групової норми», що підтримується груповим добором).

Сфери людської поведінки з найбільшим впливом вроджених мотивацій: репродуктивна (сексуальна і батьківська), харчова та ієрархічна поведінка. Критика хибних уявлень щодо проявлення вроджених мотивацій: вони не є непереборними і вони не мають проявлятися у будь-якому разі і будь-якому середовищі.

Три типу реакцій на прояви власних вроджених програм: витіснення, підкорення та модифікуючий контроль. Механізм раціоналізації. Ознаки, що можуть свідчити про наявність вродженої компоненти у певній поведінці. Шляхи вивчення вродженої поведінки. Шляхи експериментального підтвердження вродженості певної поведінкової форми. Складність зв’язку між вродженими та набутими ознаками, у тому числі — при аналізі поведінки.

Відмінності між жіночими та чоловічими стратегіями. Емансипація жінок і різні форми сучасного фемінізму. Причини «подвійного стандарту» і шляхи його коригування. Особливості жіночої репродуктивної біології людини: заміна естрального циклу менструальним, наявність тривалого пострепродуктивного періоду. «Тритактний» вибір партнера у людини (жінка робить заявку, чоловіки пропонують себе та демонструють дбайливість і перспективність, жінка обирає). Критерії вибору партнера. Зміни репродуктивної поведінки жінок під час овуляції. Альтернативні стратегії вибору партнера. Батьківська поведінка, інвестиції у нащадків.

Вертикальні і горизонтальні зв’язки у групі, егалітарні і ієрархічні стосунки, їх переваги та недоліки.

Можливі шляхи коректування проявів вродженої поведінки.