|
|
|||
|
БІОСИСТЕМИ. БІОСФЕРА
ЕКОСИСТЕМИ. ПОПУЛЯЦІЇ
ОРГАНІЗМИ У ДОВКІЛЛІ
ЛЮДСТВО ТА ЙОГО ДОЛЯ
|
|||
|
← VI-19. (доповнення) Механізми поведінки людини та інших тварин |
VI-20. (доповнення) Біологічні особливості людини |
||
VI-20. (доповнення) Біологічні особливості людини
На які спеціальності медінститутів найважче вступити? На гінекологію, стоматологію та хірургію. Фахівці цих галузей найбільш потрібні, оскільки забезпечують функціонування систем, які перебудовувалися на останніх етапах біологічної еволюції людини. Для інтенсифікації культурного спадкування був необхідний гнучкий, перепрограмований мозок, а його розміщення — об'ємистий череп. Перебудови розвитку відбуваються в еволюції внаслідок дії регуляторів, що гальмують одні частини системи, що розвивається, і прискорюють інші. У ході еволюції людини розвиток лицьової частини черепа загальмувався, а мозкової частини — прискорився. У лицьовому черепі виникли диспропорції, внаслідок яких з'явилося підборіддя (анатоми та фізіологи довго намагалися встановити функції цієї частини тіла). Функцій у підборіддя нема; воно з'явилося тому, що зростання основи нижньої щелепи виявилося зарегульованим краще і загальмувалося менше, ніж частини, яка несе зуби! На жаль, в результаті цих перебудов розвиток зубів виявився значною мірою розрегульованим, що призвело до різкого зростання частоти їх хвороб. Зі збільшенням розміру головного мозку та черепа набагато важчими стали пологи. Перехід до прямоходіння призвів до того, що таз, що прикривав органи черевної порожнини з боків, став чашоподібним, що підтримує їх знизу. В результаті вихід з тазу став вужчим, а пологи ще важчими. Вертикальне положення хребта призвело до зміни навантажень, що діють на нього. Частково їх компенсують вигини хребта, що виникають під час розвитку опорної системи; але хребет все одно є джерелом багатьох проблем зі здоров'ям. Ймовірно, утиск хребцями тих чи інших нервів найчастіше є справжньою причиною багатьох хвороб.
Отже, людина «зроблена» з багатьма недоліками. Їх усунення загальмувалося: носії біологічних дефектів можуть виживати та залишати потомство завдяки культурним пристосуванням. Серйозною проблемою стало зростання внаслідок успіхів медицини кількості носіїв більш менш серйозних аномалій.
Необхідність продовження періоду сприйнятливості до культурного спадкування призвела до затримки дорослішання людини та подовження її дитинства. Людина не може народжуватися з готовою структурою нейронних мереж головного мозку: вона повинна її сформувати під час взаємодії з навколишнім середовищем та іншими людьми. Природно, у процесі дуже важлива роль спадкової компоненти. Ймовірно, ті чи інші спадкові задатки можуть суттєво змінювати здатність мозку до навчання. Прикладом може бути синдром Тернера — генетична аномалія, при якій хворі мають лише одну статеву хромосому (жіночу) і розвиваються як низькорослі безплідні жінки. Психічний розвиток таких хворих нормальний, але з характерним порушенням просторового мислення. Порушення функціонування мозку внаслідок генетичних причин виявляється дуже специфічним!
До речі, людям властива і ще одна дивовижна біологічна особливість. Людина — єдина постійно сексуальна тварина. Розмноження інших тварин у той чи інший спосіб приурочено до певного проміжку часу. Так, для ссавців характерний естральний репродуктивний цикл самиць. При ньому в момент овуляції (виходу яйцеклітини), тобто тоді, коли самиця здатна завагітніти, відбувається еструс (пустування), що супроводжується відторгненням епітелію матки та характерними виділеннями. Ці зовнішні прояви є сигналом для самців, стимулюючи боротьбу за статевого партнера і спарювання. Людині властивий менструальний цикл, у якому овуляція відбувається приховано, між менструаціями. Озброєні сучасним знанням люди вираховують момент овуляції (наприклад, з метою контрацепції) та прораховуються! Всупереч структурі цінностей сучасного суспільства, біологічним завданням організму є залишення нащадків. Менструальний цикл змушує самця (тобто чоловіка) регулярно вступати в сексуальні стосунки із самицею (жінкою), «ловлячи» момент, коли вона здатна завагітніти. Значить, він має постійно жити з нею!
Зараз важко точно сказати, на якому етапі еволюції людини виникла ця ознака, але ясна її тісний зв'язок зі створенням відносно стійкої родини — соціальної структури, яка створює сприятливі умови для культурного спадкування.
Якщо самець піклується про нащадків жінки, з якою він живе разом, він повинен забезпечити, щоб це були його нащадки (чоловіки, які вирощують чужих дітей, залишають менше своїх нащадків і зникають з популяції). Значить, він повинен запобігти її зв'язку з іншими чоловіками! Для жінки подружня зрада біологічно допустима, адже вона у будь-якому випадку виховуватиме свою дитину. Якщо сторонній батько дитини життєздатніший за постійного співмешканця, це лише підвищить шанси дитини на виживання. Та й для чоловіка зв'язок на боці цілком прийнятний. Його біологічні витрати на дитину невеликі (не те, що у жінки!). Якщо крім дітей, які вирощуються з постійною партнеркою, він матиме потомство «на стороні», його внесок у майбутні покоління лише зросте. Саме тому в суспільствах, де домінують чоловіки, стійкий подвійний моральний стандарт: зрада жінки це ницість, а чоловіки — витівка чи доблесть.
Дополнительные материалы:
Колонка: Для чего женщинам быть красивыми?
Колонка: Стратегии, которые мы не осознаем