Екологія: біологія взаємодії. VI-26. Dies irae

Д. Шабанов, М. Кравченко Екологія: біологія взаємодії
БІОСИСТЕМИ. БІОСФЕРА I розділ. Екологія та біосистеми, які вона вивчає II розділ. Біосферологія ЕКОСИСТЕМИ. ПОПУЛЯЦІЇ II розділ. Біогеоценологія та біоценологія IV розділ. Популяційна екологія ОРГАНІЗМИ У ДОВКІЛЛІ V розділ. Аутекологія та основи середовищезнавства ЛЮДСТВО ТА ЙОГО ДОЛЯ VI розділ. Екологія людини та збереження біосфери Додатки: Програма. Питання. Література. Персоналії. Глосарій.
← VI-25. Екоконверсія	VI-26. Dies irae		Додаток I. Програма курсу екології (=«біоекології») →

 

VI-26. Dies irae

Dies iræ або Dies irae (читається: «ді́ес і́ре», лат. день гніву) — католицька секвенція (жанр композиції, близький гімну, що виник у середньовіччі; характерною рисою секвенції є повторення мелодії для наступних віршів). Написана імовірно у XIII столітті францисканцем Томмазо да Челано.
Вікіпедія

Dies irae, dies illa, solvet saeclum in favilla...

Прийде день Господня гніву, все впаде в вогняну зливу...
(переклад Бориса Херсонського)

 

Як завершення розділу, що присвячений екології людини (і курсу екології загалом) протягом багатьох років автори підручника пропонували студентам надати власні варіанти відповідей на наведені нижче питання, а потім спільно обговорити ці відповіді. Єдиного правильного розв'язання описаного комплексу проблем не існує, але пошук правильного способу дій та обговорення варіантів, що були запропоновані, може (має!) стати корисним досвідом як для студентів, так і для викладачів.

Як доводить епіграф, людство чекало катастрофічних змін («кінця світу») і раніше; в таких очікуваннях знаходив вихід страх смерті та, ширше, страх перед майбутнім, що є характерним для людини. Культурні норми (частиною яких була і згадана секвенція) трансформували цей страх у поштовх до певного способу дій. «Рецепти» того часу перестали працювати у наш час; на жаль, страх перед майбутнім отримав нові, вагоміші підстави. Чи зможемо ми знайти правильний спосіб дій, що відповідатиме нашому часу і нашому розумінню ситуації?   

 

Сучасний етап відносин людства та біосфери, як його розуміють автори прикінцевих питань (це — точка зору, з якою можна сперечатися), характеризується наступним:

— кількість людей на Землі надзвичайно збільшилася і, ймовірно, певний час продовжить зростати (при усій нерівномірності зростання та скороченні чисельності деяких частин глобального людства);

— зростання чисельності людства пов'язане зі зменшенням смертності, насамперед дитячої, внаслідок прогресу медицини, поліпшення харчування, поширення вакцинації від небезпечних хвороб;

— природна зупинка зростання чи скорочення населення відбувається за умов зрілого суспільства та високого добробуту, свободи самореалізації кожного індивіда; внаслідок цього населення соціально зрілих країн вже поступається чисельності населення менш успішних, а з часом ця диспропорція лише збільшиться;

— глобальний характер людства, велика мобільність всередині нього, кількість контактів з іншими елементами фауни створює надзвичайно сприятливі умови для виникнення та поширення нових інфекційних хвороб;

— сучасне людство існує великою мірою завдяки невідновлюваним ресурсам; навіть одержання їжі, що підтримує життя сучасної людини, відбувається насамперед рахунком енергії викопного палива;

— вже сьогодні чисельність людства набагато (за наявними оцінками — більш ніж на порядок) перевищує ту, яку за сучасних відносин представників нашого виду із середовищем Земля може підтримувати без виснаження невідновлюваних ресурсів;

— пік видобутку деяких важливих невідновлюваних ресурсів (наприклад, порід, що містять Фосфор) вже пройдено, деяких — людство, ймовірно, проходить зараз чи пройде у недалекому майбутньому;

— наслідками надмірного зростання чисельності людства є брак енергії, їжі та чистої води, руйнування природних екосистем, зростання забруднення середовища, військова загроза;

— нестача ресурсів для окремих частин людства може викликає боротьбу за їх перерозподіл, а ця боротьба зменшує і без того обмежену кількість доступних ресурсів;

— глобальна система безпеки, що була побудована після II світової війни, зруйнована; користуючись фантастично просунутими системами промивання мозків, держави-агресори (у тому числі — ядерні) розпочали пропагандистську та збройну боротьбу за перерозподіл ресурсів та світове панування;

— програш ядерних держав-агресорів у конвенціональній війні створює ризик застосування ними ядерної зброї; поріг для заволодіння зброєю масового знищення становиться усе нижчим; досвід України, що відмовилася від ядерної зброї, свідчить, що така відмова може стати джерелом небезпеки;

— наслідки повномасштабної ядерної війни все ще недостатньо зрозумілі, але у будь-якому разі вони катастрофічно скоротять для людства ємність його середовища (кількість особин, для існування яких вистачає ресурсів);

— діяльність людства призвела до глобальних змін: порушення циркуляції та зміни складу атмосфери та гідросфери, танення льодовиків, підйому океану, спустелювання та зменшення площі лісів, «шостого вимирання» біоти;

— кліматичні зміни, ймовірно, призведуть до того, що у близькому майбутньому сприятливий для сільського господарства клімат переміститься у регіони з бідними ґрунтами, а там, де ґрунти родючі, клімат стане посушливим;

— розвиток технологій призводить до звільнення від багатьох обмежень попереднього етапу розвитку людства; технічний прогрес, ймовірно, може забезпечувати зростання ємності середовища для людства;

— ймовірно, що майбутнє людства ще можна певним чином змінити; загалом наш стан можна описати як перегони між технологічним розквітом та виснаженням біосфери внаслідок вичерпання ресурсів;

— науці досі не відомі всі причинно-наслідкові ланцюжки, що визначають зміну майбутніх відносин людства та біосфери; спостерігаючи зміни природних систем, ми не знаємо меж їх стійкості та не вміємо передбачати їхню динаміку, якщо вони суттєво змінені;

— сучасний стан людства є надзвичайно нестійким; наслідком змін, які ми досі не вміємо оцінювати, можуть бути потужні перебудови, які ми не можемо передбачити. Відповідно до різних сценаріїв, ці перебудови можуть призвести як до колапсу людства, так і до його неймовірного розквіту. Сучасний стан людства визначається умовними перегонами між технологічним розквітом та виснаженням ресурсів.

 

Якими в такій ситуації мають бути оптимальні стратегії: 
— людства загалом;
— України та українського народу;
— персонально Вас?

Будь ласка, запропонуйте такі способи дій, які можуть бути втілені в життя. Врахуйте, що не всі люди можуть погодитись з вашими пропозиціями; у такому разі, потрібно передбачити, як їхня незгода вплине на реалізацію запланованого. Необхідно не лише задекларувати бажаний стан, а й показати шлях до його досягнення чи до збільшення його ймовірності!