 |
||||
|
|
Дмитро Шабанов, Марина Кравченко. |
|
||
|
I. Vertebrates Zoology |
Екскурсії з Тетяною Атемасовою. Птахи лісу |
IV. Amphibia sensu lato |
||
Орнітологічні екскурсії до лісостепової діброви та соснового бору
Лісостепова нагірна діброва
Нагірна діброва навколо біостанції багата на птахів. У кронах великих листяних дерев часто можна почути низький, неквапливий, що повторюється кілька разів поспіль звук «УУБ-УУБ-УУБ-УУБ-УУБ». Це токує великий лісовий голуб – припутень. Зараз його можна почути частіше, у деяких регіонах на заході України він став звичайним птахом у містах.
Припутень
У глибині лісу, на землі (якщо пощастить) можна побачити гніздо лісового кулика – слукви. Під час гніздування він непомітний, бо має критичне забарвлення – під кольори лісової підстилки. Але навесні під час токування слукви збираються на узліссях дібров великими зграями та виконують шлюбні польоти, «хоркаючи» у повітрі.
Два види хижих птахів, характерні для лісостепової смуги європейської частини – орел-карлик і великий сокіл балабан – зараз є великою рідкістю. Останніми десятиліттями їх чисельність різко впала, і зараз вони потребують спеціальної охорони. Балабан гніздиться зазвичай високо, в старих гніздах ворона, іноді поселяється в колоніях сірих чапель. Найчастіше балабана видає голос – гучне, дещо гугняве і розтягнуте «гьяяк, гьяяк ...». У лісовому масиві нагірної діброви ще зберігся орел-карлик. Під час шлюбних ігор орли перекидаються в повітрі, супроводжуючи свій політ мелодійними високими вигуками. Забарвлення оперення в орла-карлика значно варіює індивідуально – поруч з одним гніздом можна зустріти птахів світлої та темної форми.
Чеглок (підсоколик великий) – суто лісовий сокіл, оселяється у гніздах воронових птахів, полює на дрібних горобцеподібних, яких здобуває в польоті.
Вночі дібровою лунає окличний крик сови сірої – у самця він більш протяжний, а у самиці короткий, наче «кома». Такі ж крики, більш хрипкі, видають молоді сови. Сова сіра – типовий мешканець дібров, хоча трапляється і у соснових лісах. Займає дупла, а частіше – напівдупла (місце зламу дерев, там де деревина гнила й трухлява. Живиться мишоподібними гризунами, рясоніжками, птахами (здебільшого молодими) – полює у сутінки вздовж узлісь. До вересня місяця виводки сов тримаються разом – дорослі птахи приносять молодим корм.
Сіра сова
Дрімлюга – ще один вид, спів якого чути вночі. Він найчастіше трапляється у соснових лісах, але є і у діброві. Гніздо лаштує на землі, у ямці. Полює вночі на комах по лісових галявинах; літає тихо, бо має таке ж м’яке пір’я, як і сова.
Дрімлюга
На околицях лісу трапляється одуд – птах, примітний своєю строкатою зовнішністю, величезним «чубом», який він постійно опускає і підіймає, а також довгим зігнутим дзьобом. Пісня одуда звучить як швидко повторюване кілька разів «у-у-у-у». Це низький свист, схожий на звук, який виникає, якщо дути в пробірку. Одуд може гніздитися як в дуплі, так і в норі. Птах стає помітним, коли збирає корм на шляхах вздовж лісу.
Одуд
Типово лісові мешканці – дятли. Єдиний вид з ряду Дятлоподібних, що є перелітним – крутиголовка. Видає частий високий крик «кья-кья-кья-кья». Самотужки дупла не будує, як це роблять решта дятлів. Користується старими дятловими дуплами. Забарвлена критично, маскує її не тільки забарвлення, але й поза, яку вона приймає, сідаючи вздовж гілки і витягуючи шию. Може навіть при цьому видавати шипіння, розхитуючи головою.
Крутиголовка
Середнього строкатого дятла можна зустріти здебільшого у діброві. Це найбільш «тихий» з дятлів, весняного «дробу» не видає. Частіше вдається почути його крик «кіік-кіік-кіік...». З дятлів крім середнього строкатого в дібровах селяться також великий і малий. Всі вони відрізняються забарвленням голови та розмірами.
Середній строкатий дятел
Великий строкатий дятел
Малий строкатий дятел
У осинових та осокоревих ділянках лісу вздовж річки можна почути жовну сиву. Останнім часом з’явився новий для цієї місцевості вид – жовна чорна. За походженням він – тайговий. Навесні з березня можна чути шлюбну «пісню» дятлів – «барабанний дріб», коли птах обирає суху гілку, що добре резонує, та гучно заявляє про себе. Щороку пара дятлів видовбує нове дупло. У старих дуплах оселяються синиці, повзики, мухоловки тощо. Нове дупло дятлів зазвичай має світле кільце свіжої деревини навколо літка.
Сива жовна
Чорна жовна
Узліссями трапляються ще два види, у назві яких є слово «лісовий», але далеко в ліс вони не заходять – лісовий щеврик та лісовий жайворонок. Вони зазвичай гніздяться на землі, в ямці на узліссі, вистилаючи гніздо кінським волосом та травою. На узліссі вони токують, співаючи у повітрі.
Лісовий жайворонок
Лісовий щеврик
Гучний флейтовий висвист «філіу» або «фіуліу-фйу» постійно можна чути на екскурсіях. Це співає вивільга. Часто вона супроводжує пісню гучним вигуком, що нагадує крик кішки. Така позивка видається птахом при хвилюванні, проте, турбуючись біля гнізда і відганяючи хижака, вивільга видозмінює крик в більш тривалий «ярррррь». Птах лаштує гніздо на кінцевих гілках, заплітаючи їх у край гнізда. Утворюється корзиночка з трави, що розгойдується і водночас витримує виводок пташенят. Хижі ссавці неспроможні дістатися такого гнізда.
Вивільга
У дуплах дубів гніздяться також численні шпаки. Вони двічі за літо виводять 3-4 шпаченят.
Звичайний шпак
Суто лісовий птах, найбільший з ряду Горобцеподібних, ворон – останнім часом все частіше трапляється у зелених насадженнях міста. Будує гнізда на деревах, щороку їх використовує, добудовуючи. Таке гніздо можуть використовувати пернаті хижаки – орли-карлики, канюки, курганники. У гнізді ворона пташенята з’являються рано навесні, вигодовуються батьками до 2 місяців і тільки у червні стають здатними до польоту. У цей час можна побачити й почути дорослих птахів, що супроводжують 2 - 3 молодих.
Ворон
Ще один вид воронових, пов'язаний із лісами – сойка. Мешкає переважно у діброві, споруджує невеликі щільні гнізда на деревах, що використовуються згодом іншими птахами (соколами, вухатими совами, канюками). У містах сойка тримається парків із старими деревами.
Чагарники у підліску є місцем гніздування чорноголової кропив'янки – єдиної з кропив’янок, що мешкає у глибині лісу. Решта – по краях лісового масиву, в чагарнику: сіра кропив'янка, садова і прудка. Тут же можна зустріти яструбину кропив'янку, названу так за попереково-строкате забарвлення нижнього боку тіла і жовтий колір очей, характерний для самців. Вона тримається по схилах, зарослих терном, дикою вишнею та іншими чагарниками. Її пісня нагадує дзюрчання садової кропив'янки, але містить тріскучі коліна. Як і сіра кропив'янка, цей птах нерідко співає на льоту. На чагарниках кропив’янки мостять гнізда – високі глибокі споруди – чашечки, інкрустовані по краю коконами павуків.
Чорноголова кропив'янка
З вівчариків у діброві найбільш звичайні ковалик і жовтобровий. Пісня останнього представляє звучну тривалу трель, що починається окремими дзвінкими позивами. Весь наспів звучить як «Ціп-цип-ціпціпціп-сірррррь». Жовтобровий вівчарик часто співає в повітрі, перелітаючи від одного дерева до іншого невисоко над землею. Крім пісні самець постійно видає жалібний свист «тю, тю, тю-тю-тютютю». Вівчарика – ковалика чути у діброві до осені: «тют-тііть-тють-тіть-тін-тон…». Загалом у співі цього птаха налічується до 43 елементів. Обидва вівчарики гніздяться на землі, гніздо являє собою чашечку, що лежить на боці, вистелене всередині пухом.
Вівчарик-ковалик
Спеціальну увагу слід приділити спостереженням за берестянкою, вельми звичайною в дібровах. Зовні вона схожа на вівчарика жовтобрового. Зеленувато-жовте забарвлення оперення робить її непомітною серед листя, але гучний голос дозволяє визначити, нарешті, її місцезнаходження. У співі вражає різноманітність запозичених звуків: то лунає спів іволги або лісового жайворонка, то чутно неспокійний крик іволги, то швидке і різке «кей-кей-кей» боривітра або бойовий клич ластівок.
Жовтобровий вівчарик
Мухоловка білошия надзвичайно схожа на мухоловку строкату як зовнішнім виглядом, так і звичками, в тому числі і піснею. Вона співає лише трохи вище і більш зливаючи звуки один з одним. Зовні помітні тільки чорно-білі самці. Гніздиться в дуплах та штучних гніздівлях. Відшукує корм - комах на стовбурі та бічних гілках.
Мухоловка білошия
Мала мухоловка співає по вологих ярах серед діброви. Гніздиться відкрито, на пнях.
Мала мухоловка
Сіра мухоловка має коротку невиразну пісню. Ії часто можна побачити під час полювання – це один з небагатьох видів, що ловить комах у польоті. Птах сидить на окремій гілці дерева на краю лісового масиву, чатуючи на здобич. Раптом вона злітає у повітря, хапає комаху та повертається на місце. Гніздо відкрите зверху, але розташовується під якимось навісом – природним чи штучним.
Сіра мухоловка
Численні у діброві вільшанки – пташки із цілком червоною грудкою, дзвінким співом, у якому багато свисту. Вільшанки гніздяться у приземному ярусі – в купах хмизу, листя, під поваленими деревами. Можуть займати напіввідкриті штучні гніздівлі.
Вільшанка
По узліссях, під смугою чагарників на землі будує гніздо східний соловейко. Самець зазвичай сидить на чагарнику, сповіщаючи всіх, що ділянка зайнята, а самочка насиджує кладку в ямці на землі. Спів соловейка є об’єктом досліджень багатьох європейських орнітологів – в ньому виділяють базову «програму» та елементи, яким птахи вчаться один від одного. Пісня соловейка має регіональні відмінності.
Східний соловейко
На екскурсіях в лісостеповій діброві постійно чути пісні співочого і чорного дроздів; обидва гніздяться на деревній рослинності – чорний нижче, а співочий здебільшого від 1 м до верхівки. Чорний дрозд має гніздо, вимазане ґрунтом та вистелене травою, але у різних кліматичних поясах це може виглядати по-різному. У співочого дрозда гніздо завжди має шар твердого, наче картонного ґатунку, на якому лежать яйця. Птах вимазує гніздо деревною трухою, змоченою слиною. Виходячи з гнізда, молоді дрозди активно пересуваються лісовою підстилкою, вишукуючи корм – молюсків, великих хробаків, тощо.
Чорний дрозд
Співочий дрозд
Дуже звичайні в дібровах велика синиця, трапляються синиця блакитна і болотяна гаїчка – птахи-дуплогніздники.
Синиця довгохвоста трапляється як у діброві, так і в сосновому лісі. Будує кулясте гніздо, заплітаючи у стінки лишайники та мох з навколишніх дерев.
Болотяна гаїчка
Чорноголова гаїчка
Блакитна синиця
Велика синиця
На деяких ділянках лісу в великій кількості трапляються повзики, чути їх схвильовані белькочучі голосі і видно власне птахів, що стрибають по стовбурах у всіх напрямках, навіть вниз головою.
Повзик
Переважно стовбура тримається і підкоришник – криптично забарвлена сірувата пташка із довгим тонким дзьобом. Ним вона добуває з-під кори личинок та комах (навіть взимку). Гніздиться за корою, що відшарувалася, будує гніздо з рослинного пуху.
Підкоришник
Зяблик – один з наймасовіших видів наших лісів – дібров, соснових борів, вільшняків, осокорників, тощо. Може гніздитися у придорожній лісосмузі і у великому лісовому масиві. Гніздо будує у деревному ярусі, у розгалуженні основного стовбура, інкрустуючи стінки гнізда лишайником. Пісня зяблика, складна комбінація з елементів, кожен з яких повторюється декілька разів, закінчується «розчерком». Доведено, що у різних регіонах пісня зяблика має свої особливості, так звані «діалекти».
Зяблик
Протягом літа у діброві та на узліссях можна почути характерну пісню зеленяка – «белькотання» з кінцівкою «вж-ж-ж-ик». Зеленяк – осілий птах, гніздиться переважно на хвойних рослинах (ялина, туя, смерека), але другу кладку воліє робити на кущах – малини, смородини, завжди вистилаючи лоток гнізда власним пухом.
Зеленяк
По верхівках дерев – часто вздовж кромки лісу з червня місяця можна побачити щиглика чорноголового – яскравого птаха із червоною головою та чорно-жовтими дзеркальцями на крилах. Він гніздиться у розгалуженнях стовбура невисоких дерев на узліссі, вистилаючи гніздо товстим шаром пуху. Із середині літа стає помітним, оскільки переходить до кочового способу життя.
Щегол
Костогриза помітити складніше навіть у період після гніздування, оскільки трапляється від у верхній третині деревної крони. Тільки взимку, збираючись у великі зграї разом з іншими в’юрковими, костогризи виділяються своєю масивністю та значним дзьобом.
Звичайна вівсянка трапляється виключно по узліссях, гніздиться на землі, в ямці, яку щільно виплітає травинками та устилає пухом.
Вівсянка
Сосновий бор
Чисті молоді сосняки не багаті на птахів. Це пояснюється однорідністю екологічних умов таких лісів, представлених, як правило, одновіковими насадженнями і не мають підросту і підліску. Серед співочих птахів найпомітніший зяблик. Цей птах гніздиться всюди, де є хоча б невелика куртина дерев. Швидко, протягом 2-3 с, на одному диханні зяблик видає трель, різко закінчуючи її так званим розчерком; іноді додає короткий звук «кі», ніби ставлячи знак питання. Одна пісня лунає за одною. За одну годину зяблик встигає проспівати понад 400 пісень.
Якщо в сосновому лісі розвішані штучні гнізда, то там має траплятися мухоловка білошия, рідше мухоловка строката. Характерні для сосняків також вівчарик-ковалик і вівчарик жовтобровий, синиця довгохвоста, синиці велика, блакитна, чорноголова гаїчка. На узліссях соснових лісів звичайними видами є лісовий щеврик та звичайна вівсянка, що має просту, але дуже приємну пісню, що лунає на зразок дзвоника: «зіньзіньзіньзіньзіньзінь-сій-зії».
Повзик – дуже численний птах в бору; гніздиться в старих дуплах дятлів, зменшуючи діаметр входу (обмазує глиною). Він однаково вправно бігає по стовбурах як вниз, так і вгору головою.
Кропив'янки садові, лісові жайворонки трапляються по краях соснових масивів, де, як правило, зростає чагарник. Тут же, уздовж кромки лісу, можна чути лісового щеврика.
У сосняках, де дерева старші і в них можуть бути дупла, птахів значно більше. Видовий склад орнітофауни стає ще багатшими, якщо до основної лісоутворюючої породи додаються хоча б окремі листяні дерева і чагарники. З дуплогнізників, що живуть у сосняках, вкажемо ще на великого дятла і малого строкатого дятла, а також крутиголовку. В сосняку, що має листяні вкраплення (березові «колки»), трапиться інший вид – середній строкатий дятел.
З воронових в бору можна зустріти ворона, який часто ширяє над лісом з криком «крук-крук». Це найбільший представник родини. Сезон розмноження у нього починається ще в лютому, а на початку червня молоді вже літають разом із дорослими птахами. Найяскравіший птах з воронових – сойка також трапляється в бору. Як і всі воронові, вона всеїдна. Характерні для хвойного лісу також дрозди – співочий і чорний. На початок літа у дроздів з'являються молоді з других кладок, які збирають корм в лісовій підстилці, де їх і можна спостерігати.
Одуд також охоче селиться в дуплах соснових дерев. Далеко чути його крик «упу-пуп». Іноді він помітний на лісовій дорозі – дуже довгим зігнутим дзьобом збирає він комах на землі або дістає з ущелин.
Типовий також дрімлюга, але його пісню треба слухати вночі на спеціальній екскурсії.
Дрібний сокіл боривітер займає старі гнізда ворон. Близько гнізда боривітер тримається дуже помітно. Самець і самка стрімко літають навколо, супроводжуючи свій політ різким частим криком «клі-клі-клі-клі-клі ...». Під час полювання над відкритими просторами для боривітра характерна звичка зависати на одному місці в повітрі. Останнім часом цей сокіл перемістився у міста.
З хижих птахів в соснових лісах також поселяється канюк звичайний.