Біосистеми

Єдиними відомими нам грегорієвими істотами є представники Homo sapiens Linnaeus, 1758. Коли ви взаємодієте з даними текстом та схемами, ви реалізуєте саме той спосіб вдосконалення моделей, що є характерним для грегорієвих істот.  До речі, вам зрозуміло, чому на рис. I-10.4 всередині моделі, яка будує зображена там істота, показано й саму цю істоту і побудовану нею модель? Здатність моделювати самого себе має назву рефлексії і є важливим механізмом формування образа «Я».

Усі показані механізми пошуку адаптивної поведінки реалізують спосіб спроб та помилок. У дарвінових істот «спробою» є поява організму, що здатний забезпечувати певну поведінку, а у попперових та грегорієвих істот спроби розв'язання задач, які ставить перед ними середовище, відбуваються у їхній психіці. Зверніть увагу: у сталій назві пошукового алгоритму «спосіб спроб та помилок» не згадано третій компонент: випадкові удачі. Коректніше було б казати про «спосіб спроб, помилок та удач». Саме цей алгоритм забезпечує і дію природного добору, і переміщення навпомацки, і геніальні осяяння людини-творця.   

Імітаційну модель можна розлядати як сукупність розрахункових величин та правил їх перерахунку. Звісно, створюючи модель, слід передбачити «вхід» (опис початкового стану модельованої системи, вхідні параметри та умови експерименту з моделлю) та «вихід» (засоби інтеграції отриманих результатів та їх презентації). Які задачі можна вирішувати за допомогою імітаційного моделювання? Прогнозування динаміки певного процесу на підставі наявних даних. Пошук суперечностей в уявленнях про об'єкт дослідження. Вдосконалення таких уявлень тощо. Один з цікавих типів імітаційних моделей може перевіряти, чи достатньо певного набору причин, щоб викликати у досліджуваної системи властивості, походження яких намагається зрозуміти дослідник. Якщо модель, при побудові якої задано чітко визначений набір факторів, демонструє ознаку, яка досліджується, це доводить, що ця ознака може бути наслідком даного набору факторів.