Екологія: біологія взаємодії. III-01. Екосистеми та біогеоценози

«Чверть» друга. ЕКОСИСТЕМИ. ПОПУЛЯЦІЇ

III розділ. Біогеоценологія та екологія угруповань

III-01. Екосистеми та біогеоценози

В межах екології вивчаються різні рівні біосистем — від організмового (чи навіть нижчих) до біосферного. Але найхарактернішим для біологічної науки про взаємодії є, звісно, екосистемний рівень. Ми вже казали (див. пункт 2.02), що земне життя мало виникнути у вигляді окремих екосистем. Саме в екосистемах відбувається колообіг речовин і трансформація енергії, що надходить на нашу планету, саме екосистеми створюють ту сукупність екологічних ніш, до якої пристосовуються організми. Зрештою, попри всю свою специфічність, біосфера — теж екосистема, тільки дуже велика, яка охоплює всі поверхневі шари нашої планети.
Перше, з чого слід починати розмову про екосистеми, — розібратися в термінах. На жаль, і в цьому розділі екології існує певна термінологічна плутанина, пов'язана з наявністю двох схожих за своїм значенням термінів: «екосистема» і «біогеоценоз» (рис. 3.1.1). Перше з цих понять — старше, його ввів американський еколог Артур Тенслі.

Екосистема — це «сукупність комплексів організмів із комплексом фізичних факторів, що їх оточують, тобто факторів місця проживання в широкому розумінні» (А. Тенслі).

Рис. 3.1.1. Порівняння складу біогеоценозу та екосистеми

Розвиваючи підхід Тенслі, ми можемо сказати,  що екосистема — це сукупність живих організмів і середовища їх проживання, в рамках якої здійснюється круговорот речовин і перетворення потоку енергії. Екосистема складається із угруповання (живих компонентів) і оселища, місцеперебування (або біотопу, неживої частини).

Поняття «біогеоценоз» введене видатним радянським ботаніком, екологом і лісознавцем Володимиром Миколайовичем Сукачовим. Для створення нового терміна у Сукачова були певні підстави. З одного боку, уявлення про біогеоценоз випливало з досліджень рослинних угруповань, для яких є характерною певна протяжність та цілісність. З іншого — у радянській біології ішла боротьба з «іноземщиною», в категорію якої потрапляла й американська екологія. Сукачов скористався терміном «біоценоз», який був запропонований для опису взаємопов'язаних сукупностей живих організмів ще у XIX столітті, й розробив концепцію біогеоценозу.

«Біогеоценоз — така певна сукупність однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу і світу мікроорганізмів, ґрунту й гідрологічних умов), яка має свою особливу специфіку взаємодії цих складових її компонентів та певний тип обміну речовинами й енергією між собою та іншими явищами природи та являє собою внутрішньо суперечливу єдність, перебуває в постійному русі, розвитку» (В.Н. Сукачев, 1964).

Аналізуючи визначення Сукачова, можна побачити в ньому віддзеркалення ідеології, яка панувала під час його життя, — діалектичного матеріалізму, що проявився в міркуваннях про «суперечливу єдність». Однак очевидно, що, на відміну від підходу Тенслі, Сукачов звертає особливу увагу на взаємообумовленість та відносну однорідність компонентів біогеоценозу.

Біогеоценоз складається з біоценозу та геоценозу. Біоценоз, за Сукачовим, складається з фітоценозу, зооценозу й мікробоценозу, а геоценоз — з едафотопу (компонентів, зв’язаних із ґрунтом і підстеленими породами) та климатопу (компонентів, зв’язаних з атмосферою й гідросферою).

Існують дві точки зору на співвідношення понять «екосистема» і «біогеоценоз». Іноді їх вважають ідентичними або дуже подібними (рис. 3.1.1). Однак правильніше вважати поняття екосистеми більш загальним, позамасштабним, а біогеоценозом називати екосистеми певного масштабу. Важлива думка, яка належить Сукачову та його науковій школі, полягає в тому, що інтегруючим (таким, що поєднує воєдино) елементом біогеоценозу є його рослинність — фітоценоз. Відтак, межі біогеоценозів слід проводити по межах фітоценозів.

«Біогеоценоз — це екосистема в межах фітоценозу» (Е.М. Лавренко, Н.В. Диліс, 1968).

Чи варто стільки уваги приділяти обговоренню понять? З нашої точки зору, так. Щоб вивчати якийсь об’єкт або явище, треба усвідомити його цілісність, виокремити його з хаосу випадкових взаємозв'язків. Вдале поняття дозволяє розв’язати це завдання.

Галузь екології, котра займається вивченням екосистем, краще за все називати біогеоценологією, а той її розділ, який вивчає власне живі компоненти екосистем (біоценози, угруповання), – екологією угруповань.