Екологія: біологія взаємодії. 2.02. Ноосфера

Українська / Русский

2.01. Біосфера

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії

Розділ  2. Біосферологія

2.03. Гіпотеза (метафора) Геї

2.02. Ноосфера

Я відчуваю себе настільки солідарним з усім живим, що мені байдуже, де починається і де закінчується окреме.
Альберт Ейнштейн

Досягненням наукової думки минулого століття, яке часто згадують, є концепція ноосфери. Загальноприйнятого трактування цього поняття не існує. Ідея ноосфери є не науково обґрунтованим узагальненням, а є спробою втілити в слова інтуїтивний здогад про те, що людство в майбутньому має змінитися.

Ймовірно, основним автором поняття «ноосфера» був П'єр Тейяр де Шарден, французький священик і вчений-еволюціоніст. Тейяр був членом чернечого ордену єзуїтів, і тому висловлювані ним публічно ідеї були обмежені дисципліною ордена. Керівництво ордена єзуїтів не перешкоджало палеоантропологічним дослідженням Тейяра, але було стурбоване тим, щоб він, як священик і член ордена, не висловлював погляди, що ревізують християнство. Внаслідок цього ідею ноосфери, яка народилася у Тейяра, оприлюднив в 1927 році його друг, філософ і математик Едуард Леруа. Як підкреслювали Тейяр і Леруа, важливим джерелом цієї ідеї стали лекції з геохімії, які В.І. Вернадський читав в 1922-1923 рр. в Парижі. Надалі уявлення про ноосферу незалежно один від одного розробляли і Тейяр, і Вернадський.

Розглядаючи еволюцію Універсуму (тобто Всесвіту, усього існуючого), Тейяр вважав і виникнення життя, і виникнення людини закономірними етапами цього процесу. Ускладнення систем, що розвиваються в ході еволюції, призводить, відповідно до його поглядів, до виникнення систем все більш високого рівню. Для опису об'єднання систем, що еволюціонують, в надсистеми вищого рівня Тейяр розробив специфічну версію діалектики, головним принципом якої було диференціююче (тобто таке, що підсилює відмінності) об'єднання. Функціональна диференціація спричиняє зростання взаємозалежності та інтеграції... Людська психіка, за Тейяром, є найскладнішим результатом еволюції Всесвіту. Долаючи роздробленість, окремі людські особистості об'єднуються в всепланетній сфері розуму — ноосфері. За Тейяром, виникнення ноосфери — процес, що розтягнутий в часі і ще не закінчений. В цьому процесі бере участь кожен з нас. Найважливіша якість, що виникає в еволюції світобудови на рівні людини — здатність до рефлексії, створення не просто моделі дійсності, а й образу самого себе в ній.

Еволюція Універсуму привела до того, що в нас він знайшов здатність до самопізнання. До цього стану Всесвіт прийшов через безліч циклів диференціюючого об'єднання. Чи зупиниться цей процес на нас? Що буде далі? І тут Тейяр знаходить відповідь, що дозволяє, крім іншого, по-новому вирішити проблему теодицеї (боговиправдання). Тейяр, як ветеран Першої світової війни і свідок Другої світової, не міг ігнорувати жорстокість і несправедливість нашого світу. Як благий Бог може допускати такий жах? Бог, за Тейяром, не очистив світ від зла, тому що сам ще знаходиться в процесі становлення в ході еволюції. Біогенез переходить у ноогенез, а ноогенез — в Хрістогенез. Ноосфера — один з етапів розвитку Бога (як вважає Тейяр — того самого Бога, про якого проповідує християнство). В кінці часів у Всесвіті з'явиться Бог, в якого увіллються всі людські душі. Його позачасове тяжіння стане одним з факторів еволюції Всесвіту, забезпечуючи диференціююче об'єднання.

Ідея ноосфери в трактуванні Тейяра — запаморочлива думка, один з етапів розвитку уявлень про співвідношення Бога, людини і світу, але, звичайно, не наукова концепція. Вона несе на собі відбиток дивовижної особистості свого творця, священика, вченого і містика, П'єра Тейяра де Шардена.

«Головним досягненням в підході П. Тейяра де Шардена до ноосфери виявилося якраз те, чого бракувало в підході В.І. Вернадського. Він знайшов внутрішнє джерело розуму — рефлексію. Цим словом він називав здатність свідомості «зосередитися на самій собі і оволодіти самою собою як предметом» думки, «здатність вже не просто пізнавати, а пізнавати самого себе; не просто знати, а знати, що знаєш». Людина, охоплюючи своїм рефлексуючим розумом не тільки себе, але всю навколишню Природу, в даному разі стає осередком Всесвіту, який приступив за її допомогою до самопізнання і тим самим до самоусвідомлення самого себе.

У принциповому вирішенні проблеми розуму Тейяру де Шардену допомогли глибоко пережита їм віра, релігійна культура і теологічна освіта.  <...> У своїй основі раціонально-релігійна доктрина Тейяра де Шардена розійшлася з «Книгою Буття» лише заміною двох дієслів доконаного виду дієсловами недоконаного виду: Задум Божий не тільки розгорнутий, але продовжує розгортатися перед нами у формі створюваної Їм донині світобудови»
(О.С . Раутиан, 2001).

Ідеї ​​Вернадського, що були висловлені в зв'язку з концепцією ноосфери, тісно пов'язані з його основною областю інтересів — геохімією. Головні з них такі:
— людство — геологічна сила;
— причина сили людства — його розум і воля, результат його соціальності;
— людство перетворює геохімічні кругообіги, змінюючи функції біосфери;
— людство еволюціонує в напрямку відокремлення від решти біосфери.

За Вернадським, перехід біосфери в ноосферу закономірний і неминучий. В одних випадках Вернадський говорить про ноосферу як про щось, що виникне в майбутньому, в інших — знаходить її прояви вже в першій половині XX століття.

В цілому можна сказати, що ноосфера — стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає основним фактором її розвитку, хоча трактування цього поняття розрізняється навіть у його творців. Уявлення про співвідношення біосфери і ноосфери не можна вважати сталими і сьогодні. Один з аспектів цих відносин відбиває напівжартівливе формулювання, що стосується екологічної катастрофи сучасності: «біосфера відчула на собі ноосферу і намагається її скинути».

Так чи інакше, ноосфера Тейяра лежить поза наукою, а ноосфера Вернадського не змогла вийти за межі мрій, вельми уразливих для критики. Втім, однією з цікавих думок сучасності став пошук паралелей між ноосферою Тейяра і сучасною Мережею, інтернетом. Зараз немає підстав сумніватися, що об'єднання великої кількості людей (причому всього лише каналами зв'язку, а не містичною єдністю) призвело до емергентного виникнення нової якості, яка суттєво впливає на еволюцію людства. Цікаве в цьому відношенні осмислення мережевої ідеології, названої Web 2.0. Під Web 1.0 розуміються сайти, що належать певним людям і організаціям і розвиваються певними персонами по заданому плану. Головна фігура в Web 1.0 — адміністратор (адміністратор сайту, мережевий адміністратор). Web 2.0 — структури в децентралізованій мережі, які стають тим потужніше, чим більша кількість людей ними користується і їх розвиває. Їх розвиток визначають не окремі персони, а соціум у цілому. Соціальні мережі, Вікіпедія, співтовариство Linux — приклади Web 2.0 (навіть якщо для їх функціонування важлива роль, яку виконують адміністратори).

Деякі вчені вважають поняття ноосфери позбавленим конкретного змісту.

«Необхідно сказати декілька слів про розхожий (особливо на сторінках популярних «зелених» екологічних видань) термін «ноосфера», який був незалежно введений в екологічний ужиток П. Тейяром де Шарденом і В.І. Вернадським. Однак якщо Тейяр де Шарден розумів під ноосферою в першу чергу глобальний розвиток «колективного розуму», то Вернадський вважав, що цей «колективний розум» повинен перетворити біосферу, поліпшивши умови для життя людини на планеті.

Вернадський виходив зі сцієнтистського погляду на відносини людини і природи, тобто вважав, що наука може вирішити практично будь-які проблеми аж до управління основними циклами речовин і переходу людини на «автотрофне живлення» з безпосереднім використанням сонячної енергії для виробництва продуктів харчування (минаючи посередницьку роль рослин).

Погляди Вернадського на ноосферу — приклад екологічного утопізму. Система зв'язків у біосфері («біосферний ринок») настільки складна, що людина не може керувати нею»
(М.Б. Миркин, Л.Г. Наумова, 2005).

В кінці XX століття поняття ноосфери було переосмислене радянським і російським кібернетиком М.М. Моїсеєвим в рамках його концепції коеволюції (спільної еволюції) біосфери і людського суспільства. З цієї точки зору, ноосфера — стан людства, при якому воно еволюціонує разом із біосферою.

«…Я вважаю, що виконання умов коеволюції дійсно необхідне для забезпечення нашого майбутнього, бо людина може існувати тільки в біосфері, параметри якої задовольняють дуже жорстким умовам. Якщо людство не вступить в епоху ноосфери, то його чекає деградація і поступове зникнення з лиця Землі. Але чи зможе людство реально здійснити такий перехід? Відповідь на нього мені не представляється настільки очевидною, як це думали Тейяр де Шарден і Вернадський.

Мені здається, що півстоліття тому у обох мислителів було більше підстав для оптимізму. <...> Тоді ще нічого не знали про атомну зброю і не припускали, що людству вже в досяжному майбутньому належить подолати надзвичайної гостроти глобальну екологічну кризу. І перехід в епоху ноосфери НЕ буде плавним і безболісним злиттям «рас, Природи і Бога», як думав Тейяр де Шарден, а стане, швидше за все, біфуркацією з непередбачуваним результатом.

Справді, такий перехід буде означати кардинальну перебудову не тільки самої громадської структури людства, але й усього характеру його еволюції. Нас чекає не просто створення і використання нових технологій. І навіть не створення нової екологічної ніші. Людству належить навчитися узгоджувати свої потреби з регресуючими можливостями планети. Людям доведеться підпорядкувати своє життя новим і дуже жорстким обмеженням. По суті, створити нову моральність і слідувати їй в своєму повсякденному житті. <...> Це буде абсолютно новий етап еволюційної історії виду Homo sapiens»
(М.М. Моїсеєв, 1994).

Авторам цього підручника найбільш виваженим і обґрунтованим підходом до поняття ноосфери здаються саме погляди М.М. Моїсеєва.

 

Додаткові матеріали:

Колонка: Ноосфера: рациональный прогноз, сциентистское визионерство или расхожее заклинание шарлатанов от науки?

Українська / Русский

2.01. Біосфера

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії

Розділ  2. Біосферологія

2.03. Гіпотеза Геї