Екологія: біологія взаємодії. VI-14. Концепція сталого (невиснажливого) розвитку

VI-14. Концепція сталого (невиснажливого) розвитку

«Гадаю, філософія того типу, в який я вірю, корисна от у чому: вона дає людям змогу енергійно діяти, коли вони не мають повної певності у правильності тої дії. І гадаю, ніхто не мав би бути певним ні в чому. Якщо ви певні, то ви, напевне, помиляєтесь, бо ніщо на світі не варте певності. Тож завжди слід дивитись на всі свої переконання з певною дозою сумнівів. Але треба й бути здатним енергійно діяти попри ці сумніви. Зрештою, саме це робить генерал, коли планує битву. Він не знає, що робитиме супротивник, але якщо він хороший генерал, то здогадається; якщо ж він поганий генерал, то прогадає. Але ж у практичному житті мусиш у своїх діях керуватись імовірностями. І те, що я очікував би від філософії – це щоби вона спонукала людей енергійно діяти без повної впевненості».
Бертран Рассел

Необхідність змін у відносинах людства з його середовищем, з біосферою стало не лише об'єктом філософського осмислення, а й приводом для практичної діяльності міжнародних структур.

Міжнародна комісія з навколишнього середовища та розвитку («комісія Брундтланд») у 1987 році представила доповідь «Наше спільне майбутнє». У цьому прогнозі було сформульовано концепцію сталого розвитку.

Ця концепція була прийнята як програмна мета людства на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Ця конференція прийняла документ, названий «Порядком денним XXI століття».

Згідно з прийнятим визначенням, сталий розвиток — розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти їх потреби. Інакше кажучи, сталий розвиток — це розвиток людства, якому задовольняє його потреби, не звужуючи його можливості (див. також пункт 6.23).

У 2015 році Генеральна Асамблея ООН прийняла документ «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року». Згідно з цим документом оголошені наступні цілі сталого розвитку:
Ціль 1. Подолання бідності.
Ціль 2. Подолання голоду, розвиток сільського господарства.
Ціль 3. Міцне здоров'я і благополуччя.
Ціль 4. Якісна освіта.
Ціль 5. Гендерна рівність.
Ціль 6. Чиста вода та належні санітарні умови.
Ціль 7. Доступна та чиста енергія.
Ціль 8. Гідна праця та економічне зростання.
Ціль 9. Промисловість, інновації та інфраструктура.
Ціль 10. Скорочення нерівності.
Ціль 11. Сталий розвиток міст і громад.
Ціль 12. Відповідальне споживання та виробництво.
Ціль 13. Пом'якшення наслідків зміни клімату.
Ціль 14. Збереження морських ресурсів.
Ціль 15. Захист та відновлення екосистем суші.
Ціль 16. Мир, справедливість та сильні інститути.
Ціль 17. Партнерство заради сталого розвитку.

Очевидно, наприклад, що стрімке спалювання викопного палива не відповідає ідеї сталого розвитку. Що ж робити? Якось обмежити нинішні потреби людства, наприклад за допомогою таких домовленостей, як Кіотський протокол. Але цих заходів недостатньо? На жаль, на сьогодні у міжнародної спільноти немає можливості забезпечити виконання навіть таких півмір. На жаль, цей приклад показує, що, можливо, людство ще не доросло до того стану, коли його розвиток буде керуватися розумом, а не анахронічними мотиваціями та груповим егоїзмом.

На жаль, чим далі відкладатиметься початок процесу рішучих змін, тім різкішими мають бути ці зміни. Якими вони будуть? Будемо очікувати, що наш вид впорається з еволюційним викликом, що стоїть перед ним, і у кожного з нас буде можливість зробити в це посильний внесок.