Екологія: біологія взаємодії. VI-17. (доповнення) Унікальні екологічні особливості людини

Д. Шабанов, М. Кравченко Екологія: біологія взаємодії
БІОСИСТЕМИ. БІОСФЕРА I розділ. Екологія та біосистеми, які вона вивчає II розділ. Біосферологія ЕКОСИСТЕМИ. ПОПУЛЯЦІЇ II розділ. Біогеоценологія та біоценологія IV розділ. Популяційна екологія ОРГАНІЗМИ У ДОВКІЛЛІ V розділ. Аутекологія та основи середовищезнавства ЛЮДСТВО ТА ЙОГО ДОЛЯ VI розділ. Екологія людини та збереження біосфери Додатки: Програма. Питання. Література. Персоналії. Глосарій.
← VI-16. (доповнення) Чим людина відрізняється від інших тварин?	VI-17. (доповнення) Унікальні екологічні особливості людини		VI-18. (доповнення) Культурне спадкування як механізм передачі набутих ознак →

 

VI-17. (доповнення) Унікальні екологічні особливості людини

Щоб визначити унікальні особливості нашого виду, слід порівняти популяції людей та популяції будь-яких інших видів тварин екологічно, тобто з погляду обміну речовиною, енергією та інформацією.

Всі тварини існують у складі популяцій — сукупностей особин, що населяють певні оселища та експлуатують їх ресурси. Це стосується і видів-космополітів, що зустрічаються по всій Землі. Людина — не лише вид-космополіт, а єдиний глобальний вид. Людство — не просто сукупність особин виду Homo sapiens Linnaeus, 1758, а сутність із властивостями, які відсутні у її частин. Спробуйте уявити собі аналогічне поняття, що стосується будь-якого іншого виду!

Різниця між видом-космополітом і глобальним видом полягає не у поширенні, а в характері взаємодії між популяціями. Наприклад, сірий щур (пацюк) є космополітом і живе майже всюди, де й людина, а також де-не-де ще. Але кожна популяція щурів існує лише завдяки ресурсам свого оселища. Спустіє комора — зникне популяція щурів, що живе в ній. Частина особин загине, частина мігрує до інших місць. Але ніколи дві популяції щурів не обмінюватимуться ресурсами.

У яких країнах вироблені предмети, які щодня використовує більшість із нас? Обмін ресурсами між популяціями — типова особливість нашого виду. Ми знаємо різні форми такого обміну — від торгівлі до війни чи навіть гуманітарної допомоги. Нині не n популяцій людини експлуатує ресурси n місць проживання, а єдине людство експлуатує біосферу загалом.

Відомий ізраїльський історик Юваль Ной Харарі звертає увагу на те, що наш вид є єдиним, який здатний до гнучкої кооперації великої кількості особин. Є низка видів ссавців — вовки, слони, дельфіни, шимпанзе тощо — що здатні до гнучкої кооперації невеликої кількості особин. Є низка видів соціальних комах — бджоли, мурахи, терміти — що здатні до кооперації величезної кількості особин, яка не є гнучкою, яка реалізує вроджені форми поведінки. Поєднує ці дві здатності саме наш вид. Зрозуміло, що під час нашого становлення відбувся перехід від гнучкої кооперації в невеликих групах (де усі особини знають одна іншу) до подібної поведінки у складі великих груп.  

Ще одна важлива особливість стосується характеру використовуваних людиною знарядь. Особливість наших знарядь, що лежить на поверхні, — те, що вони складніші, ніж знаряддя інших видів. Але це не головна відмінність. Знаряддя можна поділити на дві групи: що функціонують завдяки енергії людини, що їх використовує (лопата), і ті, які самі перетворять енергію та ресурси (екскаватор). Між цими двома категоріями лежить перехідна — знаряддя, що використовують енергію інших тварин (наприклад, плуг, що тягне худобу). Використання проміжної категорії не є унікальною особливістю людини (розширений фенотип, за Р. Докінзом, багатьох видів тварин включає маніпулювання іншими видами), а використання другої категорії – наша унікальна особливість. Її першим прикладом було використання вогню.

Зазначені дві базові особливості людини (обмін ресурсами та використання зовнішніх процесів, що трансформують енергію) виявилися як мінімум на рівні Homo erectus. Нинішнє глобальне людство — результат логічного розвитку наслідків, які з цих придбань. 

Максимальна стеля потоку енергії, що трансформується всіма іншими тваринами, визначається поточною первинною продукцією (кількістю зв'язаної сонячної енергії). Людство перевершило ці межі завдяки ще одній унікальній ознаці: використанню горючих копалин (первинної продукції минулих геологічних епох, що зберігається у вигляді вугілля, нафти, газу тощо) і навіть використання атомної енергії.

Рис. 6.17.1. Освоюючи нові способи отримання енергії, людство переходить від використання актуального сонячного випромінювання до «розконсервування» дедалі старіших енергетичних джерел

Принципово новою особливістю людини з цього погляду є те, що він підтримує сучасний спосіб свого життя завдяки використанню невідновних ресурсів. Для сучасної людини це невіддільна (частина/ознака) частина її способу життя (частина її екологічної ніші). Це робить наше існування особливо нестійким — той характер відносин людства із середовищем, що склався в останні десятиліття, не може бути продовжений упродовж тривалого часу. Згідно з приблизною оцінкою, людство нині знищує за рік стільки горючих копалин, скільки їх утворювалося протягом мільйона років!

Усі живі організми використовують ті чи інші способи обміну інформацією, але тільки в людини інформаційний обмін подолав відстані (нас цікавлять події з іншого боку планети) і час — хоча б лише в один бік (ми читаємо тексти, написані давно померлими людьми). Це стало можливим завдяки появі потужних каналів передачі інформації, не пов'язаних із функціонуванням нашого тіла (письменності, електромагнітним та оптичним методам запису та передачі даних).

Більша частина використовуваної нею енергії людина перетворює не своїм тілом, а за допомогою техносфери  — відокремленої частини неживої природи, що має багато властивостей живого (для техносфери характерний обмін речовин, технічна еволюція, «життєвий цикл» окремих одиниць тощо). З діяльністю техносфери пов'язаний і викид у біосферу ксенобіотиків (речовин, чужим живому).

Відходи техніки, які надходять у біосферу внаслідок діяльності людини, мають важливу якість, яка відсутня у відходів усіх видів організмів. Їхня кількість у біосфері не регулюється природними процесами. Кількість будь-якої речовини, яка надходить у біосферу внаслідок якогось природного процесу, вичерпується внаслідок протилежно спрямованого процесу. Інакше бути не могло, оскільки глобальна система, яку ми спостерігаємо, є відносно стабільною. А людина забезпечує швидкі зміни, запускаючи нові процеси, результати яких не регулюються в біосфері.

Початий список можна продовжувати, проте він не може вичерпати специфічних характеристик людини. Ще кілька тисяч років тому перелічені особливості не були характерними для нашого виду, але він уже стояв особняком серед інших тварин. Завдяки чому?